• Русский
  • Українська

Звіт про діяльність комісії у справах монастирів УПЦ за 2008 р.

Павел, архиепископ Вышгородский

Сьогодні в Україні відроджені до буття вже більш 200 монастирів, але небагатьом з них виповнилось навіть 10 років. Чекати від них особливих досягнень ще зарано. Духовне процвітання й досвід приходять з часом і досягаються десятиліттями в тяжких молитовних й аскетичних трудах. Поки що на ниві монастирського життя ми продовжуємо пожинати плоди 70-літньої відірваності нашого народу від церковної і чернечої традиції.

Процвітання антихристиянської псевдокультури та розпусти, вседозволеність і руйнування традиційних цінностей, падіння моралі й ріст злочинності — ось далеко не повний перелік реалій сьогодення. І дійсно диво, що серед всього цього морального хаосу продовжується нелегкий подвиг відродження й становлення чернецтва як ідеалу християнського життя.

Засоби масової інформації останнім часом досить активно експлуатують тему монастирів, проте дуже мало інформації правдивої й об’єктивної.

Більшість матеріалу подається або в занадто єлейних тонах, або, навпаки, журналісти намагаються вивернути монастирське життя, показати його непринадні сторони.

У цій доповіді я хотів би коротко окреслити дійсний стан відновлення чернечої традиції сьогодні в Україні, та зупинитись на деяких важливих аспектах цього процесу.

Це основні статистичні дані, що стосуються життя монастирів УПЦ.

В даний час на канонічній території Української Православної Церкви налічується 192 чернечі громади, з яких 97 чоловічих та 95 жіночих: 3 лаври, 178 монастирів (з яких — 6 ставропігійних), 9 скитів та 2 подвір’я. У них проходять послух 4767 насельників і насельниць: 1692 у чоловічих, та 3075 у жіночих. У порівнянні з минулим роком кількість насельників збільшилась на 253 особи.

Зростає й кількість обителей. У 2008 р., згідно з рішеннями Священного Синоду УПЦ, відкрилось ще 9 нових монастирів: 4 чоловічих та 5 жіночих. Через відсутність даних про ці монастирі, вони поки що не враховані в зазначену загальну кількість.

Статистичні дані приємно вражають кількістю монастирів та насельників, але тверезий погляд на дійсний стан монастирського життя приводить до думки, що вже час подбати не тільки про кількість, але й про якість.

Не виправдала себе практика створення нових монастирів там, де їх ніколи не було, а також там, де відсутня міцна основа для створення чернечої громади.

Старець архімандрит Іоанн (Крестьянкін) в одному з листів писав: «Новий монастир на тому місці, де його не було, створювати безперспективно, не буде в ньому небесних молитвеників… Зараз це дуже важливо. Земна Церква живе молитвами Небесної, і життя монастирів підлегле цьому ж закону. А нині немає людей такої сили духу й молитвеників, які зуміли б у наш духовно важкий час подужати створення зовсім нового монастиря».

Хочу звернутися до Предстоятеля нашої Церкви й до членів Священного Синоду з проханням тимчасово призупинити створення нових монастирів, та прийняти необхідні рішення щодо поліпшення стану монастирського життя в існуючих.

Також немає підстав для продовження практики постригів «ченців у миру» при такій кількості монастирів. Це може бути виправданим лише в деяких випадках. Прошу Священний Синод врахувати й це побажання, та прийняти необхідне рішення.

Доводиться зі смутком відзначати, що сьогодні поняття «відродження монастирів» асоціюється з відновлювальними роботами, й основна енергія витрачається саме на зовнішнє облаштування обителей.

Більшістю монастирів ведуться активні роботи з відновлення монастирських храмів і споруд, розвитку господарства та монастирської інфраструктури, налагодження побуту, відродження монастирських ремесел й соціального служіння. Все це потрібно й корисно, але не повинно ставитись на перше місце. Разом з відновленням зовнішніх умов життя в монастирі головна увага має приділятися вирішенню внутрішніх духовних питань, створенню сприятливого середовища для духовного становлення і зростання чернецтва.

У суєті ми втрачаємо духовні орієнтири й забуваємо, що монастир — це зовсім не будівлі, обнесені муром, а духовна родина, яку єднають спільна молитва та спільна праця, спільні принципи та спільна мета. І саме про створення міцного братства або сестринства, де в союзі любові створюється єдність у Христі, ми маємо дбати в першу чергу. Тільки після цього монастир зможе виявитися корисним для мирських людей тією допомогою, що людина може отримати тільки від чернецтва.

Чимало проблем у монастирському побуті, але немало й позитивних моментів. Ось короткий огляд деяких з них.

При Свято-Касперовському жіночому монастирі, розташованому в селищі Грузсько-Ломівка міста Макіївки, вирішено створити богадільню. Будинок милосердя буде мати декілька відділень. В одному з них передбачається проживання самотніх священнослужителів, що пішли на спочинок, в іншому — літніх жителів Макіївки.

Свалявська жіноча обитель, незважаючи на молодий вік, стала центром паломництва та духовності краю. В обителі збудовано та розписано величний Свято-Троїцький храм, побудована дзвіниця та житлові корпуси. Монастир тримає підсобне господарство, пасіку та інше. Сестри несуть послух у швейній майстерні. При обителі діє недільна школа.

У день вшанування ікони Божої Матери «Володимирська» та дня пам’яті рівноапостольного царя Костянтина і цариці Олени митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній освятив нові дзвони для дзвіниці, що будується на території Свято-Преображенського жіночого монастиря.

11 червня Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел звершив чин освячення престолу у Свято-Троїцькому соборі Свято-Різдва-Богородиці Олександрівського жіночого монастиря. В основу престолу владика заклав частку мощей священномученика Володимира, митрополита Київського.

За останній час у обителі зведено святі врата й огорожу навколо монастиря з кутовими вежами, проведено газ, побудовано нову пекарню.

У день пам’яті святих благовірних князів-страстотерпців Бориса і Гліба митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел звершив освячення надвратного храму й дзвіниці Одеського Свято-Успенського чоловічого монастиря.

У монастирі продовжуються роботи зі спорудження собору на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело».

У червні Свято-УспенськаКиєво-Печерська Лавра молитовно святкувала 20-річчя відродження чернечого життя в обителі.

30 серпня у Спасо-Преображенському Мгарському чоловічому монастирі відбулися урочистості з нагоди прославлення сімнадцяти Мгарських преподобномучеників, причислених до сонму місцевошанованих святих Полтавської єпархії насельників Мгарського монастиря, які постраждали в роки гонінь на Святу Церкву.

У вересні з благословення митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря при Свято-Троїцькому жіночому монастирі міста Сімферополя відкрилась недільна школа для дівчат. Уроки в недільній школі проходять по суботах і неділях у просторих, світлих класах, обладнаних всім необхідним для повноцінного навчання.

24 вересня у Свято-Успенській Святогірській Лаврі вперше відзначали нове свято — день пам’яті Собору преподобних отців, які у Святих Горах на Донці просіяли. Ця дата була встановлена рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви.

26 вересня у Старосільському жіночому монастирі встановлено храмовий купол з хрестом. Монастир розташований на території колишнього військового містечка, придбаного Волинською єпархією у приватну власність, яке знаходиться серед лісу неподалік села Старосілля Маневицького району Волинської області. Після офіційного відкриття Свято-Троїцька Старосільська жіноча обитель стала не лише місцем спасіння сестер: тут планується створити православний центр дитячо-юнацького просвітництва, а влітку організувати дитячі табори для дітей та юнацтва Волинської єпархії. Відтак монастир буде відігравати подвійну роль — буде місцем молитви і спасіння та духовного наставництва для юнацтва.

Зараз в монастирі триває облаштування сестринського корпусу і планується будівництво великого Свято-Троїцького собору. Роботи в монастирі виконують переважно студенти Волинської духовної семінарії.

8 жовтня насельники Самарського Святого-Миколаївського Пустельного монастиря відзначили 10-літній ювілей відродження обителі.

У жіночому монастирі на честь преподобного Лаврентія Чернігівського, що знаходиться в селі Вересоч Куликівського округу, триває будівництво нового собору обителі.

26 жовтня архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій у Свято-Успенському Єлецькому жіночому монастирі освятив новий боковий вівтар в ім’я святого апостола Якова, брата Господнього по плоті.

26 жовтня Свято-Іверський чоловічий монастир міста Одеси відсвяткував 10-річчя з дня заснування обителі.

8 листопада, у день пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського, у Свято-Введенському чоловічому монастирі міста Києва було звершено чин прославлення та причислення до лику місцевошанованих святих Київської єпархії монахині Димитри (Єгорової) і схимонахині Олімпіади (Стригальової).

У Свято-Вознесенському скиту Свято-Миколаївської Городоцької жіночої обителі активно продовжується будівництво Свято-Вознесенського монастирського храму.

Будується храм в монастирі на честь Покрову Божої Матері у селі Хотинь Рівненської області.

У Свято-Георгіївському монастирі (Хустська єпархія) продовжуються будівельні роботи храму на честь святої Марії Магдалини.

У Полтавському Хрестовоздвиженському жіночому монастирі продовжуються роботи з відродження іконостасу головного собору обителі, які ведуться за дореволюційними фотографіями й малюнками.

Продовжується будівництво монастирського комплексу Свято-Благовіщенського чоловічого монастиря у селищі Бортничі під Києвом.

Поряд з літургійною діяльністю та трудами з відродження монастирських храмів і споруд багато монастирів здійснюють посильну освітню, благодійну та місіонерську роботу.

При багатьох монастирях діють недільні школи, різноманітні гуртки, регентські школи та класи. Деякі монастирі мають свої паломницькі служби. Окремі монастирі займаються видавництвом періодики, книжок та ін.

Монастирі регулярно надають духовну і матеріальну підтримку дитячим установам (притулкам, інтернатам, дитячим садкам), будинкам для людей похилого віку, соціальним закладам для інвалідів.

При окремих монастирях діють благодійні їдальні. Нужденним надається посильна грошова допомога, діють пункти благодійної роздачі одягу. Деякі монастирі надають пастирську допомога ув’язненим у виправно-трудових установах.

Тепер щодо безпосередньої діяльності Синодальної Комісії у справах монастирів.

Серед головних напрямків діяльності Синодальної комісії за звітний період варто зазначити наступні:

  • Координація відродження чернечого життя у монастирях.
  • Координація практики релігійно-просвітницької, видавничої, соціальної, місіонерської та іншої діяльності монастирів.
  • Звернення від імені монастирів до Предстоятеля та до Священного Синоду Церкви.
  • Представлення інтересів чернечих общин у органах державної та виконавчої влади.

До основних робіт, виконаних Синодальною комісією, варто віднести наступні:

  • Надано необхідну інформаційну та юридичну допомогу у вирішенні юридичних та адміністративних питань щодо повернення монастирських будівель та земельних ділянок у власність монастирів.
  • Голова комісії звертався з клопотаннями до органів державної та виконавчої влади з проханнями надати дозвільні документи та необхідну допомогу в здійсненні відновлювальних робіт та ін.
  • Надано необхідну допомогу дитячим будинкам, організаціям ветеранів, товариству сліпих і виправним закладам.
  • Голова комісії відвідував монастирі, відповідав на запитання намісників та настоятельниць, надавав поради та допомогу у вирішенні різноманітних адміністративних та господарчих питань, звертався до керівництва країни за допомогою у вирішення проблем окремих монастирів та ін.

Підводячи підсумки діяльності Синодальної комісії у справах монастирів, хочу висловити глибоку подяку Блаженнішому Митрополиту Володимиру, архіпастирям єпархій, настоятелям й ігуменям обителей, чернецтву і мирянам, які самовіддано й жертовно, не шкодуючи сил, трудяться заради відродження монастирів і духовності нашого народу.