Історія та сучасність

Історія монастиря від заснування і до наших днів:

Розташований на Києво-Подолі, біля підніжжя Флорівської («Замкової», «Киселівки») гори.

Уперше обитель в ім’я свв. мучч. Флора і Лавра згадується в 1566 р. в стверджувальній грамоті польського короля Сигизмунда ІІ Августа, даній київському протопопу Якову Гулькевичу в спадкове володіння, з правом мати від нього прибутки.

У 1642 р. києво-печерський чернець Іоанн Богуш Гулькевич, онук Я. Гулькевича, безоплатно поступився правами на володіння монастирем ігумені Гафії (Гуменицької) з черницями з умовою, щоб монастир завжди залишався «при вірі старожитній, грецької православної».

У 1711 р. в обитель були переведені черниці Києво-Печерського жіночого Вознесенського монастиря, монастир отримав подвійне іменування — Флорівський Вознесенський і став одним з великих землевласників, приєднавши до своїх, велику частину володінь Вознесенського монастиря. До секуляризації 1786 р. йому належало 12 сіл і 8 хуторів.

З введенням монастирських штатів він був визначений до першого класу.

У обителі прийняли постриження представниці багатьох знатних прізвищ: схім. Нектарія (Долгорукова), іг. Пульхерія (Шаховська), іг. Августа (Апраксина), іг. Каллісфена (Милославська), іг. Єлена (де Жанти), іг. Елеазара (Губерт) та ін., а також мон. Єлена (Бехтєєва). Остання зарахована до лиця святих 23 вересня / 6 жовтня 2009 р.

До 1918 р. в монастирі проживало більше 800 насельниць, були богадільня (до 100 місць), лікарня (до 10 місць), функціонувало училище для дівчаток з безкоштовним викладанням.

Архітектурний ансамбль обителі ХVIII — ХІХ вв. включав 5 церков (до теперішнього часу збереглося 4): Трапезну (нижній поверх її побудований на рубежі ХVII — ХVIII вв., другий — добудований після пожежі 1811 р.), Вознесенську (1732 р.), Воскресенську лікарняну (1824 р.), Казанської ікони Божої Матері (1844 р.) і Троїцьку кладовищенську на Флорівській горі (1857 р., була розібрана в 1938 р.), а також дзвіницю і келійні корпуси.

З 1919 р. владою здійснювався курс на ліквідацію монастиря. Церкви були перетворені на приходські храми і незабаром передані для «культурних і господарських» цілей різним організаціям. На території монастиря влаштувалося «містечко металістів». Черниць зареєстрували членами ремісничої і сільськогосподарської трудової общини, а в 1929 р. виселили з житлового кооперативу, що забрав монастирські келії. Осінню 1941 р. діяльність обителі поновилася, і відтоді більше не уривалася. У липні 1960 р. сюди переселилося 75 сестер закритого Введенського жіночого монастиря.

Нині у Флоровському монастирі, під керівництвом іг. Антонії (Фількіної), трудиться 175 сестер, серед них 5 схимниць. Монастир живе за статутом Василя Великого, що підтверджується в дарчій грамоті Якова Гулькевича 1642 р. Чин постриження проходить вночі, зберігається старовинна чернеча форма. Є 2 подвір’я в селах Київської області, де ведеться сільськогосподарське виробництво для монастирських потреб.

Настоятелька моастиря:

Ігуменя Антонія (Фількіна)

Сучасність монастиря — кількість насельниць:

Нині у Флоровському монастирі, під керівництвом ігумені Антонії (Фількіної), трудиться 230 сестер, серед них 1 ігуменя на спочинку (Овручського монастиря), 6 схимниць, 121 черниця, 4 черниці, 42 послушки і інші трудівниці.

Службу в монастирі здійснюють 3 штатні священики і 1 диякон, 1 священик в сані схиігумена є духівником монастиря.

Монастир живе за статутом Василя Великого, що підтверджується в дарчій грамоті Якова Гулькевича 1642 р.

Чин постриження проходить вночі.

Зберігається традиція здійснення служб 1-го і 2-го днів Великого Поста без священства. Служба вичитується сестрами відповідно до статуту. Часи і Утреня перші 3 дні Великого Поста здійснюється уранці, далі відповідно до богослужебної традиції. Великий Канон свт. Андрія Крітського в 3-й день Великого Поста читає Блаженніший Митрополит Володимир.

Зберігається старовинна чернеча форма.

У обителі немає загальної трапези, їжа відповідно до монастирського статуту видається на кухні 1 раз на день.

Просфори, пасхальні паски і монастирська трапеза традиційно готуються на дровах.

У обителі читається Невсипуща Псалтирь.

Обитель відроджує традиційні флорівські рукоділля: іконопис і вишивку золотом.

Є 2 подвір’я в селах Київської області, де ведеться сільськогосподарське виробництво для монастирських потреб.

Святині та свята

Богослужіння

Як дістатися

Контакти