• Русский
  • Українська

Архімандрит Гедеон (Харон): «Перший православний собор чи черговий музей?»

29 квітня закінчився конкурс на кращий архітектурний проект відновлення пам’ятки археологічного значення «Дитинець стародавнього Києва VIII–X ст. з фундаментом Десятинної церкви X ст.», який оголосила КМДА.

Міністр культури України та ЗМІ заявляли, що це буде не будівництво Десятинної церкви, а — музеєфікація фундаменту храму. До того ж, провідні археологи України продовжують виступати проти будівництва, пояснюючи це тим, що відновити церкву не можна, оскільки невідомо, як виглядав храм, і що на цьому святому місці ще не проведені всі розкопки.

Однак на нещодавній Міжнародній конференції «Світові релігії і громадянське суспільство у боротьбі з ненавистю і екстремізмом» учасники форуму одностайно підтримали ідею відтворення церкви Різдва Пресвятої Богородиці (Десятинної) і визнали, що це об’єднає українське суспільство.

Інформаційний веб-портал «Православіє в Україні» попросив намісника Різдва Пресвятої Богородиці Десятинного чоловічого монастиря, архімандрита Гедеона (Харона) прокоментувати питання:

— Чи буде все-таки відтворена Десятинна церква, чи має місце заява про музеєфікацію фундаменту, та й годі?

— Десятинна церква справді буде відроджена. На те є рішення Священного Синоду Української Православної Церкви та благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира.

На цьому святому місці споконвічно був духовний центр, та й сьогодні, як бачите, в Різдва Пресвятої Богородиці Десятинному чоловічому монастирі завжди стільки людей, що не всі під час богослужіння вміщаються в обителі.

Але так званий «культурний прошарок» опирається будівництву собору — така у них робота. Виступають проти будівництва собору і археологи, чия робота — копати. Втім, музей можна будувати, і хмарочоси можна, а церкву — чомусь не можна…

Що ж стосується відтворення точної копії «Десятинки», то ми не ставимо таку мету. Хоча знаємо з «Повісті временних літ», що це був візантійський стиль, а вся візантійська архітектура прогнозована. Маючи розміри вікон — ми можемо припустити, яка була мозаїка, який був іконостас тощо.

Є роботи вчених-істориків і мистецтвознавців, у яких описано, де і які ікони були розміщені. Ми навіть можемо зробити точну копію собору, але я вважаю, що це зовсім не обов’язково. Краще зробити більшим храм, щоб духовенство і парафіяни могли рухатися, а не тіснитися під час Божественної літургії, оскільки це все-таки центр міста. Вже зараз у нашій обителі налічується 20 осіб братії і 20 осіб у священному сані. Розвернутися ніде, але слава Богу.

— Відтворена церква буде мурованою, як і її оригінал, чи матиме інший вигляд?

— Ми пішли назустріч археологам. Наш новий проект не передбачає фундаменту. Пропонується, що Десятинний собор буде стояти на спеціальних анкерних основах із використанням сучасних технологій. Таким чином ми наче піднімемо собор над землею, і стеля музею, де можна буде працювати археологам, одночасно буде підлогою для храму. Хочете робити дослідження — спускайтеся і копайте.

Я запропонував з’єднати музей і храм — Блаженніший Митрополит Володимир благословив цю ідею, її також схвалили в Адміністрації Президента України. Так, зайшовши до храму, людина зможе спуститися вниз і потрапити в музей, де будуть зібрані сакральні пам’ятки історії. І навпаки — побувавши в музеї, людина зможе зайти до храму і помолитися.

Зараз є такі унікальні технології як титановий скелет храму, що дозволяють будувати без бетону і бруду. Цей кістяк заздалегідь збирають на підприємстві, причому можна зробити будь-яку конфігурацію. До цих титанових скоб прикручуються стіни. Крім того, це сейсмічно безпечно, екологічно чисто, зручно в експлуатації, економічно вигідно, оскільки потрібно менше витрачати електроенергії тощо.

Коли святий князь Володимир, наприкінці Х століття поставив перший хрестово-купольний шестиярусний кам’яний храм, де вперше використовували ще і мідь, і позолоту, — це був вибух і духовний, і культурний, і освітній. Десятинна церква була багато прикрашена мозаїками, фресками, різьбленими мармуровими та шиферними плитами. Нинішнє будівництво духовного центру з використанням сучасних технологій, як і десять століть тому, стане «ноу-хау». Ми докладемо всіх зусиль, щоб Десятинний собор відродився, тому що це архіважливо для нашого життя.

Вже сьогодні на цьому «святому п’ятачку», як назвав це місце Блаженніший Митрополит Володимир, в маленькій дерев’яній обителі ведеться велика робота в православному просторі.

Є кілька шкіл, які виявили бажання перейти в православні гімназії. Це безпрецедентний випадок. Також ми взяли під шефство дитячі будинки. Не просто привозимо їжу та іграшки дітям, але і духовно окормлюємо. При монастирі діє недільна школа для дітей, але місця настільки мало, що займаємося в трапезній.

Ми написали прохання на ім’я Президента України та в інші інстанції, щоб нам передали якесь приміщення чи землю, тому що збільшується кількість братії, все більше дітей та дорослих ходять на заняття до недільної школи. Поруч з нами Національний музей історії України, де, безумовно, ведеться велика робота, але там у просторій залі стоїть, наприклад, лише одна ваза. Сьогодні у нас є величезний «Мистецький арсенал», і цілком можливо перенести експонати з музею історії в «український Лувр». До того ж, дуже рідко можна побачити, що в музеї є відвідувачі, а храм — завжди повний. Тому не можна говорити, що людям, мовляв, потрібні музеї, а не нові храми.

Треба відроджувати традиції. Один з найстрашніших гріхів — це Іван який не пам’ятає свого родства.

— Чому ми сьогодні говоримо про необхідність відроджувати святиню?

— Тому що саме тут був перший кафедральний собор. Так, церкви були і раніше, на Подолі, але саме тут зароджувалося християнство. Оскільки в 988 році не тільки відбулося Хрещення Русі, а і була здійснена закладка нової Церкви Київської Русі, запалена нова «свічка» на християнському небосхилі. Велика «свічка», яка горить дотепер.

За всієї любові і поваги до Києво-Печерської Лаври, слід зауважити, що тільки через 100 років після виникнення Десятинної церкви на святу Лаврську землю прийшли преподобні Антоній і Феодосій. А десь же єпископи здійснювали хіротонії, десь же вони служили. Як кажуть багато істориків, це було, не інакше, як тут.

До того ж, подивіться: Десятинний храм був збудований у грецькому стилі. Для візантійських священиків, які прийшли з Афона, Десятинна церква з грецькими богослужіннями, іконами, мозаїкою, стала другим Афоном. Тому навіть Києво-Печерська Лавра зобов’язана Десятинній церкві. Як каже Блаженніший Владика, «Десятинка» — це мати церков руських. І це історичний факт.

Подивіться, все відновлюється, а «мати церков руських» в занепаді. Де ці археологи? Лише паркан навколо та сміття. Все покинуто. Якби ми не піклувалися й не прибирали, що б там вже було? Ще трохи — і це все перетвориться на ніщо.

— Відомо, що за екс-президента було прийняте рішення відродити Десятинну церкву, тоді всі цю ідею підтримали. Тепер, коли стало зрозуміло, що Десятинний собор буде церквою Української Православної Церкви, деякі політики, вчені та ЗМІ стали різко виступати проти відродження «Десятинки»…

— Політики не повинні втручатися у церковні справи. Розкол є, але ми молимося про прощення і єднання. Колись Десятинна церква об’єднала Київську Русь, і ми віримо, що зараз вона знову зможе об’єднати всіх. В істинності, в Православ’ї — ось у чому єдність. Ніж кричати про непотрібність будувати Десятинну церкву, краще б допомогти боротися з язичниками, які у нас тут під боком хулять Бога. Неможливо в гордині об’єднатися — тільки через покаяння…

— В обителі часто перебувають чудотворні ікони і частки мощей святих. Ось і у свято Входу Господнього в Єрусалим парафіяни зустрічали список чудотворної ікони Пресвятої Богородиці «Умиління», перед якою молився і почив у Господі преподобний Серафим Саровський. Святині перебувають у монастирі так часто на прохання парафіян, чи щось інше?

— Це відбувається якось само собою, з волі Божої. Зараз у нас перебуває мироточивий список ікони Божої Матері «Умиління» з Брянської області (Росія), протягом місяця — буде перебувати ікона Божої Матері «Аз есмь с вами и никтоже на вы», яку Іоанн Кронштадтський називав Спасителькою Росії.

Так склалося історично, що Десятинна церква тоді, в Х-ХІ ст., давала всім життя. Ось і тепер, коли побудували дерев’яний Десятинний чоловічий монастир, Білоруська Православна Церква надіслала список ікони Божої Матері «Княжеградская» (Мінська), перед якою хрестився святий рівноапостольний князь Володимир.

Також у нас є ікона св. воїна Федора Ушакова з Росії, ікона Божої Матері «Десятинна», якою ми очолювали хресний хід, присвячений хрещенню Русі — по стопах Андрія Первозванного водами Дніпра та Чорного моря. Також з Греції дуже багато святинь.

Все повертається на «круги своя». Що може бути вище? Не варто забувати, що саме хресними ходами Русь стала православною. Тоді православні йшли хресним ходом, а слідом створювалися монастирі та храми. Сьогодні звістку про чудеса православних святинь розносять по всьому світу — від Каліфорнії до Льодовитого океану, від Казахстану до Австралії, як колись розносилася блага вість Євангелія святих апостолів по всій землі — «Во всю землю изыде вещание их и в концы вселенныя глаголы их. Амінь» (Псалом 18, ст.5).

Ольга Мамона

Сайт Десятинного чоловічого монастиря