• Русский
  • Українська

Архімандрит Варсонофій (Столяр): «Воскресіння на печерських пагорбах»

Колись позолочені бані Києво-Печерської Лаври сяяли за кілька миль далеко за Дніпром. Боголюбивих прочан, паломників стрічав урочистий передзвін, серця їх переповнювались світлою радістю Воскресіння Христового, ще задовго до того, як вони проходили під склепінням Троїцької надбрамної церкви. Тепер Лавра опинилась у центрі мегаполісу, проте Господня благодать і благословення печерських старців, як і в давні часи, укріпляє кожного, хто приходить в славну обитель для молитовної підтримки і за благословенням. Про сьогодення і майбутнє Києво-Печерської Лаври, про монашеські будні і свята ми розмовляли з казначеєм монастиря архімандритом Варсонофієм.

— Ваше Преподобіє, що для Вас особисто є свято Пасхи, день Христового Воскресіння?

— Напередодні Пасхи іде Великий Піст. Це духовна весна, завжди чекаєш на цей період, коли більше приділяється уваги храму, молитві, оскільки в мене такий послух, що не завжди знаходиться час для соборної молитви. А у Великий піст все-таки частіше буваєш у храмі і очищаєш свою душу, щоб зустріти Великоднє свято з гідністю. Я ходив на Пасхальну службу ще з дитинства, тому для мене це свято особливе.

— А як Ви, отче, прийшли до віри?

— У мене була віруюча сім’я — і мати, і бабуся, яка навіть у той час завжди ходила на прощу в монастирі. І я був на свята у храмі, намагався регулярно сповідатись, причащатись. Коли підріс — паламарив у храмі, читав шестопсалміє, Апостол. Любов до Бога назрівала в мене з дитинства. Навчаючись в Одесі, в технікумі вимірювань, я ходив на служби в Успенський монастир. І саме цей монастир вплинув на мій подальший життєвий вибір. Після закінчення технікуму я хотів вступити до семінарії, але довелось іти служити до армії. Та саме в армії я остаточно вирішив, що присвячу своє життя Богові і прийму монашество. Якраз читав тоді Силуана Афонського, і його приклад надихнув мене.

— У Вас дуже відповідальний і важливий послух, як Вам вдається поєднати і монашеське правило, і турботи по монастирю, оздобленню та реставрації храмів, координування численних монастирських служб?

— Це, справді, дуже складно поєднати, дуже складно, але з Божою допомогою, молитвами наших преподобних Печерських і Богородиці, виходить. На жаль, я не завжди можу бути з братією у храмі на службі, не завжди можу прийти на полунощницю чи повечір’я, іноді прочитаєш дещо коротше правило, замість звичного. Але час від часу відчуваю, що треба всі клопоти залишити і бути разом з братією на службі, на молитві. Зараз у нашому монастирі є підрозділи, які допомагають вирішувати багато організаційних питань, тому працювати і нести монашеський послух тепер легше.

— Лавра за останній час дуже змінилася — відроджуються храми, повертаються святині. Які у Вас плани відносно розвитку монастирської частини і чи передбачається співпраця монастиря і заповідника по відродженню території Верхньої Лаври?

— Планів дуже багато, молимось, щоб Господь допоміг нам їх реалізувати. Хочеться, щоб це сталося якнайшвидше, адже деякі пам’ятники архітектури перебувають у жахливому стані і чим довше вони будуть перебувати в такому стані, тим більше руйнуватимуться. І дощ, і сонце, і вітер не завжди позитивно впливають на такі старовинні стіни та склепіння. Тому ми маємо докласти якнайбільше зусиль, щоб зберегти їх. Цього року намісник Лаври запланував реконструкцію інженерних мереж — це ті кровоносні судини, яких ми не бачимо під землею, але без них неможливо відбудовувати далі ні корпуси, ні храми. Плануємо поміняти інженерні мережі на Ближньопечерній і Дальнопечерній вулицях, закінчити дорогу до Дальніх печер і забрукувати площу на Дальніх печерах. Також хочемо цього року закінчити реставрацію підпірної стіни мазепинського муру, корпусу № 92 та відреставрувати сам мазепинський мур, відновити в’їзні арки біля корпусу № 54, можливо, і сам цей корпус вдасться відреставрувати. На наступний рік плануємо взятися за корпус № 57, там може бути готель для паломників, корпус № 73 — мощесушильня на Дальніх печерах. На черзі і Варязькі печери: цього року проводимо проектно-дослідницькі роботи — для подальшого збереження необхідно печери закріпити і почистити. Гадаю, на це піде два-три роки. Хотілося б поміняти електромережу в Ближніх та Дальніх печерах, адже її було проведено в 70-х роках, місцями вона уже протрухлявіла і замикає. Хочеться провести в печерах роботи з вентиляції, для підтримання сталої температури і захисту від вологості — до печер приходить дуже багато людей, і це не може не вплинути на мікроклімат підземних лабіринтів. А ще цього року буде встановлено пам’ятник преподобним Антонію та Феодосію, але зараз ще не вирішено питання щодо місця його розташування.

Поряд із цим, настає час переходити і до пам’ятників Верхньої Лаври. Разом із Національним заповідником у нас розроблено програму по відтворенню і реставрації пам’яток. Це, в першу чергу, Успенський собор. Ми вже знімаємо риштування у головному приділі, гадаю, за рік-другий повністю закінчимо внутрішній розпис Великої Церкви — Успенського собору. Беремо участь у реставрації Великої дзвіниці, передбачається реставрація Трапезної церкви, яка перебуває сьогодні в жахливому стані. Там вкрай необхідно закріпити розпис, поміняти покриття, відреставрувати або поміняти вікна і двері. Можливо, нам передадуть Благовіщенську церкву, яку ми вже готові взятись реставрувати. Є також спільний проект реставрації храму Спаса на Берестові. З 90-х років храм не реставрується, а з 2002 року в ньому не проводяться богослужіння. А коли храм не використовується за призначенням, це теж шкодить пам’ятці архітектури. Є також спільний проект щодо створення музею Києво-Печерської Лаври, адже в самому Національному заповіднику 70–80 відсотків експонатів не виставлено, вони зберігаються в запасниках. І в нашій ризниці вже багато ікон, коштовних речей церковного вжитку для майбутнього музею, і у владики Павла в особистій колекції зібрано чимало достойних експонатів.

— Дуже приємно, що в такі світлі дні ми говоримо про відродження великої православної святині — Києво-Печерської Лаври, яка надихає на молитовні труди тисячі і тисячі віруючих. Щоб Ви побажали усій лаврській братії та прихожанам у святі великодні дні?

— Щиро бажаю всім, щоб Воскреслий Христос воскресив наші душі, щоб ми ту радість, яку отримаємо в пасхальну ніч, зберегли до наступної Пасхи, щоб вона нас надихала на труди і допомагала на нашому шляху до спасіння. Христос воскресе!

— Воістину воскресе Христос!

Інтерв’ю підготував ігумен Пафнутій, Печерський листок № 12
Фото ієромонаха Симона (Новікова)

Сайт Києво-Печерської Лаври