• Русский
  • Українська

Ієромонах Іларіон (Мокрицький): «Віра робить наше життя щасливим»

У п’ятницю Світлої седмиці Православна Церква здійснює святкування на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело». У Києво-Печерській Лаврі це свято особливо шанується, оскільки являється престольним для невеликого храму, розташованого на схилах долини Дніпра. Кияни особливо люблять церкву, іменовану «Живоносне Джерело», вона вважається «сімейною», оскільки це єдина монастирська церква, в якій відбуваються треби для мирян: хрещення, вінчання та ін., стужаться щоденні молебні. З проханням розповісти про парафіяльне життя монастирського храму, який стоїть на границі Лаври і зовнішнього миру, редакція сайту звернулася до ієромонаха Іларіона (Мокрицького), настоятеля церкви «Живоносне Джерело».

— Отець Іларіон, дозвольте розпочати нашу розмову з Вашого служіння. Число братії Києво-Печерської Лаври недавно поповнилося молодим поколінням ченців, що, безумовно, свідчить про відродження чернецтва в сучасному суспільстві. Розкажіть, будь ласка, про те, як Ви прийшли до Лаври. Хто справив духовний вплив на Ваше становлення як священнослужителя?

— Вирішальні вплив на моє виховання і духовне становлення справили, звичайно ж, батьки. Я народився в сім’ї священика. З дитячих років ходив у храм і любив богослужіння. Не пам’ятаю, про що мріяв у дитинстві, але в мене завжди було бажання стати таким, як батько, бути священиком, служити Церкві. Навчаючись у Почаївської духовної семінарії, бачив життя братії і, напевно, у Почаївській Лаврі у мене вперше з’явилося бажання стати ченцем. Потім вступив до Київської духовної академії і в продовження чотирьох років ніс послух іподиякона намісника Києво-Печерської Лаври архієпископа Павла.

Для мене завжди був і буде прикладом Блаженніший Митрополит Володимир, про якого мені дуже багато розповідав мій батько — про його служіння і проповіді, про його доброту і мудрість. З Його Блаженством Господь сподобив мене зустрітися в Київській Лаврі. Вплинув на моє духовне становлення також намісник Печерської обителі архієпископ Павел. Різноманітність і глибина духовного світу Владики Павла, його пастирське служіння, його добродійне життя завжди будуть для мене прикладом справжнього пастирського служіння. Але все ж на питання про те, чому людина залишає мирське життя, стає ченцем і приймає священство, кожен чернець і священик відповість по-різному, але в одному ці відповіді будуть подібними — це покликання, яке кожен відчуває серцем.

— Батюшка, розкажіть, будь ласка, про парафіяльне життя храму, настоятелем якого Ви є. Серед прихожан більшість молоді чи людей старшого покоління?

— Парафіяльне життя лаврського храму «Живоносне Джерело» нічим не відрізняється від інших парафій — тут відбуваються регулярні богослужіння, Таїнства, проводяться бесіди з людьми. Серед прихожан нашого храму — люди різного віку. Є представники старшого покоління і дуже багато молоді. Слава Богу, що молоді люди сьогодні звертаються до Бога, до віри, приходять у храм! Адже віра робить наше життя щасливим. Всі ми знаємо, що в житті два шляхи — це дорога до Бога, і дорога від Нього. Людина, яка відвідує храм, завжди наближається до Бога, вона вчиться жити за заповідями Божими. І якщо життя такої людини поставить у глухий кут, вона не буде сумувати і зневірятися, а завжди знайде вихід, завжди буде відчувати Божу допомогу.

Зростання у вірі, в єднанні з Церквою особливо важливо для виховання молодого покоління, від цього залежить добробут суспільства. Дай Бог, щоб в наших храмах молоді було більше, ми про це завжди молимося і просимо Господа, щоб Він віруючих зміцнив в любові і відданості Йому, а невіруючим допоміг знайти віру.

— Як відомо, в церковну огорожу храму «Живоносне Джерело» приходять люди різного рівня воцерковлення, а хтось, можливо, вперше переступає поріг церкви, бажаючи прийняти Таїнство хрещення. Чи здійснюється церковною громадою катехизація новоначальних?

— Ще з ранньохристиянських часів хрещення завжди передувало ознайомлення з віровченням Церкви. Християнин, який по вірі приймав Таїнство, розумом і серцем повинен був усвідомити його особливе таємниче значення, зрозуміти, що в Таїнстві він перероджується, входить у нові відносини з Богом, із самим собою і світом. Як і тоді, так і зараз, той, хто хоче стати християнином, повинен ознайомитися з віровченням Православної Церкви та настроїти себе на церковне життя. Тому перед здійсненням Таїнства хрещення священик завжди розмовляє з тими, хто прийшов, бажаючи прийняти Таїнство. Просвітлена вірою людина обов’язково приходить до покаяння, бажанням змінитися, без якого неможливо осмислення Таїнства хрещення, і в такому випадку хрещення стає початком спасительного церковного життя. Церковна громада завжди допомагає новому чаду Церкви Христової, що прийняла хрещення і стала прихожанином нашого храму, робити перші кроки християнського життя.

— Нещодавно в каплиці над колодязем преподобного Антонія Печерського була облаштована і освячена хрестильня для здійснення Таїнства хрещення з повним зануренням. Розкажіть, будь ласка, в чому особливість хрещення з повним зануренням і яким чином в Лаврі здійснюється хрещення немовлят?

— Хрещення у кожному храмі відбувається по-різному. Де дозволяє приміщення і є достатня кількість води, хрестять повним зануренням, де немає — здійснюють Таїнство в тій воді, яка є. У Священному Писанні не сказано, скільки води потрібно для хрещення. Докладно про це Таїнство йдеться в книзі «Дідахе», що датується II століттям: «Що ж стосується хрещення, хрестіть так: …хрестіть в ім’я Отця і Сина і Святого Духа у воді живій. Якщо ж не маєш живої води, в іншій воді хрести, якщо ж не можеш у холодній — в теплій. Якщо ж не маєш ні тієї, ні іншої, виллєш на голову воду тричі в ім’я Отця і Сина і Святого Духа». Господь у Євангелії вказує на необхідність для Таїнства води, як символу життя, без якої неможливе життя фізичне. Що стосується повного занурення, то традиціям Православної Церкви більш відповідає цей чин здійснення Таїнства, тому при багатьох храмах будуються спеціальні хрестильні, як, наприклад, при лаврської каплиці. Хрещення немовлят у храмі «Живоносне Джерело» здійснюється в малій купелі.

— Отець Іларіон, в храмі «Живоносне Джерело» служаться особливі молебні з одяганням шапки преподобного Марка Гробокопателя. Розкажіть, будь ласка, про історію церковного артефакту. З якими проханнями найчастіше приходять віруючі, щоб помолитися під час цього богослужіння?

— Я думаю, перш за все, потрібно сказати про самого преподобного Марка Гробокопателя, який ходив у цій шапці. Печерські подвижники були носіями вищої моральної досконалості — це люди високої, чистої і святого життя. Нетління мощей, які спочивають у лаврських печерах, є явище благодаті Духа Святого, дар милості Божої до преподобних угодників Печерських за святість їхнього життя і особливу любов їх до Бога і ближніх. Як оповідає Печерський Патерик, преподобний Марк Гробокопатель, подвижник Києво-Печерського монастиря, копав для померлої братії могили в печерах, від чого і отримав таке прізвисько. Відійшовши до Господа, він був похований у викопаній ним печерній могилі. Чудотворні мощі преподобного Марка Гробокопателя, які подають невичерпні зцілення всім хто з вірою притікає до його чесної раки, яка знаходиться в Ближніх печерах.

Шапка преподобного нині перенесена в храм «Живоносне Джерело», де є можливість зібратися більшій кількості людей, ніж у печерці. Щодня тут відбуваються молебні за здоров’я з надяганням в кінці моління шапки преподобного Марка на голови тих хто молиться. За богослужінням ми здійснюємо молитви і, з вірою надягаючи головний убір, який носив Печерський подвижник, просимо у нього допомоги і заступництва перед Богом, щоб і нам навчиться у нього такого ж чистого і святого життя.

— Батюшка, дякую Вам за бесіду і вітаю з престольним святом!

— Спаси, Господи! Особливо радісно, що престольне свято нашого храму припадає на ці світлі дні, коли Церква торжествує, святкуючи Воскресіння Христове. Ми прославляємо нині і Божу Матір, Яка є невичерпним Джерелом благодаті і чудової допомоги роду людському, і шануємо Її чудотворну ікону «Живоносне Джерело», на честь якої освячена ця лаврська церква. Блаженніший Митрополит Володимир у одній з Архіпастирських проповідей одного разу сказав, що цей храм, на перший погляд, стоїть на узбіччі Лаври, але від нього виходить якийсь невидимий світ, втішаючи і назідая кожного, хто хоча б на хвилину бажає зупинити свою увагу на думці про Бога і своєму спасінні. Нехай Боже благословення буде з усіма, хто любить і відвідує Його святий храм.

Сайт Києво-Печерської Лаври