• Русский
  • Українська

Ігумен Сергій (Рибко): «Слідами преподобного Сергія»

Відомий московський священик ігумен Сергій (Рибко) носить в постригу ім'я ігумена землі Руської. У день пам'яті його небесного покровителя, інтернет-портал «Православие и мир» опублікував відповіді о.Сергія на питання про чернецтво в минулому і в сучасності.

— Як би Ви коротко описали: у чому полягає чернече служіння?

— Є таке поняття: напрямок духовного життя. Кожній людині потрібно знайти те, для чого Господь його визначив і стати на свій шлях служіння в тій якості, для якого Бог його створив. Монах — це людина, яка добровільно вибрала те, до чого була призначена Богом.

Чернече служіння — велика таємниця, шлях духовної досконалості, максимального зречення від гріха. Тут важлива підпорядкованість Богові. І той, хто упокорив себе, підкорився Йому — тому ця таємниця відкривається. А далі — у міру смиренності.

Людина, яка намагається своє служіння виконати ревно, обов'язково багато чого досягне. Хоча бували приклади, коли люди дуже ревно в юності вставали на шлях чернечого життя, а з роками поступово слабшали.

Це гірко бачити, але і так, на жаль, буває. Але ж ця людина покликана Богом, вона не тільки не повинна духовно втомлюватися, вона може не втомлюватися, поклавшись на Бога. Тому що сила Бога в ньому відбувається постійно.

— Чи є принципові відмінності між чернецтвом древнім, раннім руським чернецтвом, чернецтвом Синодального періоду і сучасним? Хто такий чернець сьогодні?

— Безсумнівно, відмінності між усіма цими епохами в історії чернецтва є. Хоча між руським чернецтвом часів преподобного Сергія і чернецтвом Єгипетських скитів — я особливої різниці не бачу. Може бути, сподвижники й учні преподобного Сергія це відчували, але для нас однаково найбільшими стовпами є, як Пімен Великий, так і преподобний Сергій.

Сучасне чернецтво дуже немічне. Святитель Ігнатій Брянчанінов наводить такий приклад: «Три ченці перепливали через озеро. Два перепливли легко і вільно, а третій — з великими труднощами, ледве не потонувши, але все-таки переплив». Це і є чернецтво наших часів: є завзяття, але присутня і незграбність.

І все ж чернецтво є, і воно буде, і нині робить свою справу. А поки служіння буде істинне — буде і християнство. Адже ченці — це носії духу. Коли людина шукає вершини духовності — він йде в монастир. Адже все взаємопов'язане: і мир з монастирем, і монастир з миром.

Під час же Синодального періоду Церква була дуже залежна від держави. Але були чудові сподвижники, святителі, проповідники. За всіх часів були таємні подвижники, є вони і зараз. Я зустрічав у свій час істинних духовних людей.

— Яку роль у Вашому житті зіграв духовний зв'язок з преподобним Сергієм Радонезьким, ім'я якого Ви одержали в постригу?

— Я вважаю преподобного Сергія своїм духовним покровителем. З перших років пізнання Бога, приходу до віри цей великий святий направляв мене, окормляв.

Коли я став воцерковлятися, часто відвідував Троїце-Сергієву Лавру, поруч з якою жив. Справило величезне враження житіє цього святого, а сам дух його обителі не може не зігріти душу. І коли при моєму постригу я почув ім'я Сергія — дуже обрадувався. Мені здалося, що преподобний відповів на мою старанність, мою дерзновенну любов до нього.

Це найбільший святий. Йому таємниця Господа, Святої Трійці була не тільки відкрита, але і повністю явлена. Я вдячний Господу за те, що у мене є такий молитовник і предстатель за мене. Це мій путеводитель по життю. Це великий предстатель за весь руський народ. Він один з великих святих, які угодили Богові своїм смиренням. Адже по-справжньому смиренних людей ми зустрічаємо небагато.

Розмовляла Олена Вербеніна