• Русский
  • Українська

Марина Громова, генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника: «У нашому житті все базується на добрій волі»

Як відомо, на весні 2010 року сталися кадрові зміни у керівництві Національного Києво-Печерськогоісторико-культурного заповідника. Марина Громова змінила Сергія Кролевця на посаді генерального директора. Наприкінці року ми вирішили поспілкуватися з Мариною Едуардівною та підвести де-які підсумки роботи, проведеної Заповідником за цей час. А також дізнатися її думку стосовно фінансових, майнових, наукових та питань взаємодії зі Свято-УспенськоюКиєво-Печерською Лаврою.

— Марино Едуардівно, Ви на посаді гендиректора з квітня цього року. Чи зіткнулися Ви на початку своєї діяльності з якими-небудь труднощами?

— Треба відмітити, що культура в Україні десятиліттями недофінансовувалась. Але зараз ситуація змінюється на краще. Ми відчуваємо конструктивну позицію Міністерства культури, стосовно пріоритетного напряму діяльності в удосконаленні законодавчої нормативно-правової бази у сфері охорони культурної спадщини. Прийнятий вагомий Закон, яким внесені зміни до дев’яти законодавчих актів України. Закон врегульовує низку питань організаційних, правових, адміністративних у сфері охорони культурної спадщини, діяльність заповідників та визначає посилення як адміністративної, так і кримінальної відповідальності. Формується Державний реєстр нерухомих пам’яток України. Опрацьовано питання удосконалення системи органів державного управління об’єктами культурної спадщини, та безпосередньо об’єктами, внесеними до Списку всесвітньої спадщини. Це, зокрема, є реакцією на конструктивну пропозицію, яка була висловлена під час спільного моніторингу Анною Сидоренко-Дюлом (ЮНЕСКО) та Тодором Крестевим (ІКОМОС) щодо стану збереження Софійського собору та Києво-Печерської Лаври у березні 2009 року.

— Щодо фінансування Заповідника. Чи збільшене воно? На які проекти спрямовані гроші?

— По-перше, ми активно працюємо над забезпеченням фінансової підтримки збереження об’єктів з різних джерел. Президент і нинішній Уряд питання забезпечення фінансування пам’яткоохоронної сфери визначили як пріоритетні. Саме це надасть нового імпульсу як музейній, так і пам’ятко-охоронній сфері. По-друге, на сьогодні, дійсно, збільшилося фінансування Національного Києво-Печерськогоісторико-культурного заповідника. У цьому році виділено понад 36 мільйонів гривень на проведення ремонтно-реставраційних робіт на об’єктах Заповідника. Насамперед ведуться роботи на Дзвіниці Успенського собору, Келіях соборних ченців, в інтер’єрах Успенського собору. Замовлена розробка науково-проектної документації на реставрацію таких пам’яток, як церква над економічною брамою, Трапезна церква, Кухня Трапезної палати та на ліквідацію аварійного стану Підпірної стіни Верхньої Лаври, та оглядового майданчика та інших об’єктів Заповідника.

— Не секрет, що останніми роками взаємини монастиря та заповідника не носили позитивного характеру. Зараз вони покращились. Розкажіть про процес зближення детальніше.

— Відносини дійсно були не найкращими. Про це я знаю, ще з того часу, коли працювала у Державній службі з питань національної культурної спадщини. У нашому житті все базується на добрій волі. Якщо вона є, то і спілкування з оточуючим світом буде спрямоване на позитив, на творення добра. Можливо, цього не вистачало у минулого керівництва. Нині ми бачимо позитивні зрушення у цьому напрямку. Особисто я виступаю за глибоку співпрацю з усіх напрямків. Ми відчуваємо з боку Української Православної Церкви, Свято-УспенськоїКиєво-Печерської Лаври розуміння всіх наших потреб та проблем. Реально втілюються у життя сумісні експозиційні, наукові проекти. Прикладом такої співпраці є схвалення Вченою, Науково-реставраційною, Науково-методичною радою Заповідника Концепції Генерального плану розвитку Національного Києво-Печерськогоісторико-культурного заповідника, яку розробив Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень. Ця ж Концепція була узгоджена з намісником Свято-УспенськоїКиєво-Печерської Лаври архієпископом Павлом. Заповідник і Лавра, генеральний директор і намісник, разом на Міжнародному семінарі «Роль релігійних громад в управлінні об’єктами всесвітньої спадщини» здійснили презентацію об’єкту всесвітньої спадщини — Києво-Печерської Лаври.

— До речі, про Державну службу з питань національної культурної спадщини. Сергій Кролевець в інтерв’ю «Українській правді» минулого місяця сказав, що «Марина Громова і Микола Кучерук, «працювали» при помаранчевих керівниками Державної служби з питань національної культурної спадщини: направо і наліво роздавали дозволи на ганебну забудову Києва, охоронних зон Софії і Лаври, а при нинішній владі ставали в пригоді вже керівниками заповідника, який руйнували своїми ж «дозволами». Прокоментуйте це, будь-ласка.

— Це власна думка Сергія Кролевця. Я її коментувати не буду.

— Також колишній директор сказав, що зараз Заповідником не ведеться наукова робота. Чи так це?

— Краще за мене скажуть факти. За час мого керівництва, а це менше одного року, відбулося три наукові конференції, побачило світ 18 окремих наукових та науково-популярних видань, здійснено 6 виставкових проектів. Кілька експозиційних проектів було підготовлено і здійснено за кордоном. Це «Українська ікона ХІV-ХІХ ст.», Музей Біблійного мистецтва «МОВІА» у Нью-Йорку та «Українська ікона ХІV-ХІХ ст.», Центр «Меридіан» у Вашингтоні. Хочу зауважити, що до кожної виставки було видано науковий каталог, буклет. Також здійснено цілу низку культурно-мистецьких, науково-освітянських, науково-методичних заходів для школярської, студентської молоді та вчителів навчальних закладів, з якими Заповідник має угоди про співпрацю.

— Ще одне питання до Вас, яке потребує спростування чи підтвердження. Сергій Кролевець запевняє, що на території Нижньої Лаври не ведуться адекватні археологічні дослідження? Так-Ні?

— Заповідник має Відкритого листа із дозволом на проведення археологічних досліджень за спеціальною формою, яка передбачає археологічний нагляд за земельними роботами на території Заповідника. Такі дослідження були проведені біля траншеї інженерних комунікацій та розритих ділянок поблизу корпусів № № 10, 31, 39, 45, 50, 54, 56, 60, 65, 69, 100, у площині Водонапірної вежі (корп. № 112) та біля церкви над економічною брамою (корп. № 82). Як бачите, ми діємо в межах своєї компетенції.

— Як Ви оцінюєте рівень професіоналізму співробітників Заповідника? Відбулися які-небудь кадрові покращення цього року?

— Хочу сказати, що професійний рівень співробітників Заповідника досить високий. У колективі трудяться кандидати наук із різних галузей наукових знань та напрямків. За останній час дещо посилилась служба головного архітектора. У Заповідник прийшли справжні фахівці пам’яткоохоронної справи, які люблять свою роботу, піклуються про культурну спадщину, якою пишається весь наш народ. Посилився міжнародний напрямок діяльності Заповідника. Кадрові працівники, які вже не одне десятиріччя працюють у Заповіднику разом із молоддю, яка прийшла до нас нещодавно, організували та забезпечили проведення, безпрецедентного в Україні та країнах СНД, Міжнародного семінару «Роль релігійних громад в управлінні об’єктами всесвітньої спадщини», в рамках проголошеного Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй за участі Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Міжнародного року зближення культур. Як відомо, координатором цього заходу був Національний Києво-Печерськийісторико-культурний заповідник.

— Щодо майнових питань. На ваш погляд, що необхідно зробити з майном Лаври та Заповідника?

— Як і з будь-яким майном, зберігати та примножувати для прийдешніх поколінь.

— Ще одне питання, яке турбує громадськість, стосовно відселення музеїв. Як складається ситуація зараз?

У цьому питанні прозорість та ясність. До тих пір поки не будуть запропоновані відповідні приміщення, жоден музей з території Заповідника не буде відселений. Питання у тому, що в будівлях, у яких розміщені музеї, вкрай необхідно проводити ремонтно-реставраційні і навіть протиаварійні роботи. А це на час проведення робіт вимагатиме деяких можливих функціональних переміщень у самих будівлях. У цьому питанні ми знайдемо порозуміння.


Біографічна довідка:

Марина Едуардівна Громова народилася у 1962 р. У 1984 р. закінчила Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (за спеціальністю — історик). У 1997 р. закінчила Інститут міжнародних відносин за спеціальністю правознавець. У 2003 р. закінчила Академію державного управління при Президентові України та захистила диплом магістра державного управління. Свою трудову діяльність розпочала на посаді молодшого наукового співробітника Державного історичного музею України. Згодом працювала у Верховній Раді України помічником-консультантом народного депутата України. З 2006 р. обіймала посаду заступника голови Державної служби з питань національної культурної спадщини. З квітня 2010 р. — генеральний директор Національного Києво-Печерськогоісторико-культурного заповідника.

За її участі розроблено Проект Державної цільової національно-культурної програми розвитку Національного заповідника «Хортиця» на період до 2012 року, Концепцію Державної цільової національно-культурної програми розвитку Національного заповідника «Херсонес Таврійський» на 2009–2013 р.р. та затверджено Концепцію Державної національно-культурної програми розвитку Українського козацтва на 2009–2011 р.р. За заслуги перед Українською Православною Церквою Марина Громова нагороджена орденами Святої Великомучениці Варвари І-ІІІ ступенів та Грамотою Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира.

Бесіду вела Тетяна Ніколаєва.

Сайт Києво-Печерської Лаври