• Русский
  • Українська

Марина Громова, генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника: «Перлина на схилах Дніпра» (до 20-ліття включення архітектурного ансамблю Києво-Печерської Лаври до Списку всесвітньої спадщини)

На землі є багато місць, куди звернені погляди і серця віруючих людей, місця, що впродовж віків асоціюються з прощею та духовним оновленням, з найвищим злетом душі, окриленою молитвою.

Чимало таких місць і в Україні, але одне з них — особливе.

На високій дніпровській кручі височіють, утопаючи в зелені садів, величні білокам'яні споруди, гордо здіймаються до неба золоті бані безлічі церков та дзвіниць.

Перед нами перлина національної духовності та культури — Києво-Печерська Лавра. Найвища духовність, тяжкий підвиз подвижників і вічна поезія буття, дивовижні рукотворні споруди і невимовна краса природи, незримий зв'язок між минулим і майбутнім — з усім цим зустрічаєшся тут на кожному кроці.

Неможливо уявити собі Україну без Свято-УспенськоїКиєво-Печерської Лаври — невід'ємної частини її предковічної і живої історії. Ступаючи на місце «Откуда есть пошла Русская земля» відомого літописця Нестора, спочилого в лаврських печерах, неначе поринаємо у святилище, яке зцілює тілесне і духовне. Саме тут, із золоченими банями оновленого Успенського собору злилися воєдино найвищі злети людської думки, чернечого подвигу, творіння митців. Саме Києво-Печерська Лавра, витворена не багатством, а «молитвою, сльозами і постом» своїх насельників, стала «Сонцем землі Руської», головним осередком культури і духовності українців, символом їхньої національної і релігійної свідомості.

Святість цього місця не могли порушити ніякі випробування: ані війни, ані роки войовничого атеїзму.

Чернече життя на київських горах починалося в печерах. Саме від печер походить назва монастиря — Печерський. Як великий найвпливовіший православний чоловічий монастир, він з домонгольських часів отримав статус Лаври.

Найнеповторнішою лаврською святинею, пам'ять про яку міцно й надовго закарбовується в свідомості кожного, хто їх відвідав є два лабіринти печер — святого Антонія (Ближні) і святого Феодосія (Дальні). Тут підвизалися перші подвижники, а пізніше знаходили упокоєння їхні учні і послідовники.

Сьогодні печерний пантеон з похованнями святих, підземними церквами і келіями, настінним декоративним живописом і давньоруськими написами є місцем постійного паломництва.

Протягом віків складався неперевершений архітектурний ансамбль Києво-Печерської Лаври, що поєднав у собі риси візантійської, української та російської зодчеських шкіл. Він почав формуватись в ХІ-ХІІ ст. і його планувальна структура збереглася до сьогоднішнього дня. Центром монастирського ансамблю став Успенський собор, побудований візантійськими майстрами із Константинополя в 1073–1077 рр., прикрашений мозаїками і фресками. На початку ХІІ ст. над головним входом до монастиря була побудована кам'яна Троїцька надбрамна церква, яка дійшла до наших днів у архітектурному оформленні XVIII ст., а поруч з монастирем у заміській резиденції князя Володимира у селі Берестовому, було побудовано церкву Спаса. Основний архітектурний ансамбль Києво-Печерського монастиря склався вже наприкінці ХІІ ст.

Будівництво храмів мало велике значення для розвитку української культури, оскільки разом з ним розроблялись нові типи культових споруд, вдосконалювалась майстерність архітекторів та художників, складалися місцеві художні школи.

У 1230 р. монастирські споруди постраждали від землетрусу, в 1240 р. — від орд хана Батия. У наступні кілька століть монастир зазнавав руйнувань від стихійних лих та війн. У 1718 р. велика пожежа знищила всі дерев'яні споруди, пошкодила багато мурованих будівель. З 1720 р. розпочинається відновлення пошкоджених пожежею споруд та зведення нових. Це був період розквіту українського бароко, стилю, в якому зведено Всіхсвятську, Різдвобогородицьку, Хрестовоздвиженську церкви, дзвіниці на Дальніх та Ближніх печерах, келії соборних ченців, друкарню, Велику лаврську дзвіницю та інші споруди. Територію Верхньої Лаври оточено кам'яними мурами. Таким чином у середині XVIII ст. сформувався унікальний архітектурний ансамбль, що зберігся до нашого часу.

У складних умовах початку XX ст. на території Києво-Печерської Лаври був заснований історико-культурний заповідник, який продовжив найкращі культурні традиції монастиря. З самого свого народження він був покликаний зберігати і досліджувати культурну спадщину Лаври. З часом Заповідник став провідним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, діяльність якого є помітним явищем в культурному житті країни. Завдяки його існуванню вдалося і в найтяжчі десятиліття дбайливо зберегти для нащадків неповторний архітектурний ансамбль, найвищі досягнення культури та мистецтва минулих віків. Нині Заповідник — найбільший музейний комплекс України.

Враховуючи велике історико-художнє значення лаврського архітектурного ансамблю в розвитку вітчизняної і світової науки, культури, освіти, на 14-ій сесії міжурядового комітету ЮНЕСКО по збереженню всесвітньої культурної і природної спадщини, яка проходила в Канаді, у м. Банф 7–12 грудня 1990 р., він був внесений до Списку об'єктів всесвітньої спадщини.

Ратифікувавши у жовтні 1988 р. Конвенцію про охорону всесвітньої культурної спадщини, Українська РСР також подала на розгляд Комітету свої перші історико-архітектурні пам'ятки: Софійський собор та Києво-Печерську Лавру. Комітет одностайним рішенням включив ці пам'ятки української культури та історії до Списку всесвітньої спадщини, відзначивши їх архітектурну, художню та історичну цінність.

Включення до Списку всесвітньої спадщини українських об'єктів підняло їх міжнародний авторитет як надбання світової цивілізації, посилило інтерес до них як з боку фахівців, так і туристів, сприяло їх популяризації в усьому світі.

Але головне, в чому полягало значення внесення наших пам'яток до згаданого Списку, це те, що відкрилися широкі можливості для використання міжнародного досвіду ІКОМОС, ІККРОМ, ЮНЕСКО, інших країн у збереженні, реставрації, моніторингу та використання цих пам'яток.

Першочергове завдання полягає зараз в тому, щоб удосконалити механізм управління об'єктами всесвітньої спадщини у відповідності з міжнародними стандартами, з урахуванням розроблених ІКОМОС, ІККРОМ і ЮНЕСКО рекомендацій. Успішне вирішення його можливе лише при умові розвитку співробітництва з цими міжнародними організаціями, підключення фахівців та установ країни до їх діяльності.

Цього року вийшло Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. N 1897-р «Про передачу цілісного майнового комплексу Національного Києво-Печерськогоісторико-культурного заповідника у державну власність», яким коригуються права власності на цей комплекс, знімається певна напруга між зацікавленими сторонами, спрощується організаційна структура управління.

Національний Києво-Печерськийісторико-культурний заповідник активно співпрацює з Національною комісією України у справах ЮНЕСКО. Зокрема, в рамках проголошеного Організацією об'єднаних націй та ЮНЕСКО 2010 року Міжнародним роком зближення культур, в Україні 2–5 листопада 2010 року відбувся Міжнародний семінар «Роль релігійних громад в управлінні об'єктами всесвітньої спадщини» за участі Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Координатором заходу було визначено саме Національний Києво-Печерськийісторико-культурний заповідник.

В роботі семінару взяли участь 46 міжнародних експертів та понад 30 представників України. На засіданнях семінару було заслухано більше 40 доповідей та представлено більше 40 тематичних презентацій світових духовних та культурних центрів, проведено багато дискусій та обговорень щодо розвитку довгострокової стратегії в галузі охорони і раціонального використання об'єктів всесвітньої спадщини релігійного значення. По закінченні міжнародного семінару була прийнята «Київська резолюція щодо питань захисту об'єктів релігійної спадщини в рамках Конвенції всесвітньої спадщини».

Символічним є те, що 2010 рік, оголошений ЮНЕСКО Міжнародним роком зближення культур, є роком, коли ми святкуємо 20-ліття включення архітектурного ансамблю Києво-Печерської Лаври до Списку всесвітньої спадщини. Цього року Заповідником проводились значні культурно-мистецькі акції: у місті Анкона (Італія) з успіхом пройшла виставка іконопису з фондової збірки Заповідника «Золота доба української ікони: XV–XVIII ст.», у Нью-Йорку та Вашингтоні (США) — виставка «Слава України: українська ікона ХІ-ХІХ ст.», у Полтаві — виставка «Портрети церковних діячів XVII–XIX століть із зібрання Національного Києво-Печерськогоісторико-культурного заповідника».

На території Заповідника відкриті виставки «Спадок святого князя Володимира» та «Тисячолітня історія паломництва на Русі», на яких широкому загалу представлені рідкісні унікальні експонати із колекції Заповідника та власної збірки Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Володимира.

З метою широкої популяризації національної культурної спадщини серед киян і широких кіл громадськості у Національному Києво-Печерськомуісторико-культурному заповіднику вперше проводилась Всеукраїнська культурно-інформаційна презентація «Український історико-культурний заповідник — 2010», присвячена Міжнародному дню музеїв.

Ми пишаємось тим, що серед сотень найвідоміших світових пам'яток значиться унікальний за масштабом духовний центр загальнохристиянського значення й одна з світових святинь — Києво-Печерська Лавра.

Сайт Києво-Печерської Лаври