• Русский
  • Українська

Архімандрит Варсонофій (Столяр): «На міжнародному рівні було відзначено, що без чернечої громади не можна зберегти Києво-Печерську Лавру»

Як раніше повідомлялося на нашому сайті, за підсумками міжнародного семінару «Роль релігійних громад у управлінні об'єктами всесвітньої спадщини», який відбувся 2–5 листопада в Києві, була затверджена резолюція з питань захисту об'єктів релігійної спадщини. Про те, чи існує діалог між релігійною громадою й власниками архітектурних пам'ятників в Україні, на якій стадії він сьогодні, які важливі рішення були прийняті учасниками семінару — розповів у коментарі «Православ'ю в Україні» скарбник Києво-Печерської Лаври архімандрит Варсонофій (Столяр).

— Отець Варсонофій, чи існує зараз в Україні діалог між релігійними громадами й музейними організаціями, і які шляхи встановлення цього діалогу були прийняті на семінарі?

— Проблеми встановлення діалогу між власниками пам'ятників архітектури й релігійними громадами існують у багатьох країнах. Особливо актуальна ця проблема в Єрусалимі. В Україні ж діалог вівся постійно. Заступник гендиректора ЮНЕСКО Франческо Бандарин на семінарі навіть відзначив, що Україну, а саме співробітництво Києво-Печерської Лаври й Національного Києво-Печерськогоісторико-культурного заповідника, можна ставити за приклад.

Ціль міжнародного семінару «Роль релігійних громад у управлінні об'єктами всесвітньої спадщини» — знайти шляхи співробітництва, щоб були прописані якісь загальні правила на міжнародному рівні. Не скажу, що цей семінар поклав початок діалогу, він і раніше вівся, але завдяки заходу релігійні організації й музейні заклади поділилися своїм досвідом співробітництва.

Крім того, у Київській резолюції з питань захисту об'єктів релігійної спадщини відмічалася особливо важлива роль релігійних організацій у збереженні пам'ятників архітектури. Без релігійної громади дуже складно зберегти, приміром, пам'ятник архітектури, який є тим же храмом або іншим культовим спорудженням.

Для нас дуже важливо, що на міжнародному рівні визнали, що без чернечої громади, без духовності не можна зберегти Києво-Печерську Лавру. Тому що сама будівля храму — це, звичайно, пам'ятник архітектури, але без молитви, духу вона буде мертва.

— Які піднімалися ще запитання, крім важливості духовної складової в збереженні пам'ятників архітектури?

— Розглядалося також питання про те, щоб релігійні пам'ятники виділити в окрему категорію. Є пам'ятники ЮНЕСКО культурні, природні, водні та інші. Ми виступили з ініціативою, щоб храми й інші релігійні споруди винесли в окрему категорію — «релігійні пам'ятки архітектури». Взагалі релігійні пам'ятки становлять дуже великий відсоток, як це підтверджує статистика ЮНЕСКО. Але, на жаль, цю ідею не втілили. Виникли складності.

Багато з учасників відзначали, що необхідно знайти «золоту середину» у співробітництві між релігійною громадою й музеєм або іншою структурою, яка є власником архітектурного пам'ятника. Так, проблеми існують, і їх необхідно вирішувати тільки в діалозі. Вислухати музейну сторону про те, що в них є певні правила, потім релігійну сторону про те, що необхідно для здійснення тих або інших чинопослідувань, і прийняти разом рішення.

Дуже важливо, що всі учасники міжнародного семінару це зрозуміли й однозначно заявили, що неправильно буде не давати громаді право голосу. Для нас перемога, що в резолюцію за підсумками семінару внесли пункт про важливу роль релігійних громад у збереженні пам'ятників архітектури.

— Тобто, це говорить про те, що тепер релігійна громада буде брати участь у вирішенні таких питань і певним чином впливати?

— Ми поки не можемо сказати, що релігійні громади на юридичному рівні мають якісь важелі впливу. У Ватикані ще в 2003 році проходив круглий стіл, учасники якого обговорювали тему збереження пам'ятників, але відмінність у тому, що це була просто зустріч і обговорення.

На київському семінарі вперше в історії був прийнятий документ міжнародного рівня, який прописує вплив релігійних громад — резолюція, підписана ЮНЕСКО. Але поки це проект документа, який лежить на підписі. Його узгоджують у Міністерстві культури й туризму України й у ЮНЕСКО. Питання про те, щоб включити в структуру ЮНЕСКО представників релігійних організацій, і вони б брали участь у самих засіданнях, на сьогодні поки не вирішений. Звичайно, це поки перший етап, але уже є певні результати.

— Якщо говорити про Україну, те наскільки сьогодні сторони готові співробітничати?

— Однозначно, над цим ще треба працювати. Коли буде готова резолюція, то в Міністерстві культури, можливо, будуть прописані якісь необхідні правила.

Приміром, нині ситуація така, що пам'ятники архітектури не можуть бути передані у власність релігійній громаді. Що стосується Лаври, то нам хоча б у користування дали будівлі. Я думаю, що непогано було б прийняти закон про реституцію.

— Що робиться спільно Києво-Печерської Лаврою й Києво-Печерськимісторико-культурним заповідником для збереження великої української святині?

— У нас дуже добре налагоджений діалог. Роботи ведуться в просвітительському дусі: проводяться всілякі конференції, діють виставки. У наших планах — відкриття музею Лаври, тому що, на жаль, на території Києво-Печерської Лаври такого немає. Він представить матеріали, пов'язані з історією Лаври, починаючи з моменту її заснування в 1051 році до нинішнього дня. Також дуже цікаво було б освітити в експозиції історію печер по періодах.

Наступний спільний проект також відноситься до печер. Донині не досліджені Варязькі печери. І ніяких робіт з їхнього укріплення не проводилося. Тому найближчим часом ми плануємо закінчити археологічне дослідження й зробити проект укріплення Варязьких печер.

Ще беремо участь у нарадах по укріпленню монастирських стін і виконуємо разом розписи Успенського собору. Офіційно замовником є історико-культурний заповідник, але ми включені в «наглядову раду». Стежимо за процесом розпису, затверджуємо ескізи розписів храмів: іконостаси, мармур і т.д.

— У резолюції також говориться про те, що збереження релігійної спадщини сьогодні вимагає нових форм діяльності. Що це за нові форми, і які існують форми на сьогодні?

— Сама резолюція приймалася англійською мовою, і, можливо, при перекладі були допущені неточності. Але про нові форми в ході обговорень мова не йшла.

Говорячи ж про досвід країн, то мені сподобалася ситуація в Греції й Грузії. У них церковні будівлі передані у власність Церкви, і вони разом з державою зберігають ці пам'ятники архітектури. Хоча й у Греції, і в Грузії ці будівлі відносяться до пам'ятників ЮНЕСКО. В Україні ж заявляють, що якщо будівля — пам'ятник ЮНЕСКО, то воно не може бути передане у власність Церкви.

— Які наступні кроки будуть зроблені після підписання даного документа?

— Коли буде підписаний документ, Міністерство культури й туризму зможе втілити його в життя. Національна комісія України по справах ЮНЕСКО також зможе видати якісь розпорядження й постанови. А ми вже будемо готуватися до наступного семінару. Адже це був тільки перший етап зустрічі, а на наступних етапах ми вже будемо готові запропонувати практичні форми співробітництва.

Розмовляла Ольга Мамона
Православіє в Україні