• Русский
  • Українська

Архімандрит Варсонофій (Столяр): «Будь-яка справа не терпить поверхневого відношення»

Згідно словниковим визначенням, скарбник монастиря завідує господарством та грошовими коштами обителі. Щоб більше дізнатися про цей монастирський послух, наша газета звернулася до скарбника Свято-УспенськоїКиєво-Печерської Лаври архімандрита Варсонофія (Столяра).

— Ваше Високопреподобіє, що входить в круг основних обов’язків скарбника Києво-Печерської Лаври?

— Це облік фінансів (прихід, розхід), контроль збору пожертвувань, діяльності видавництва Лаври і монастирських майстерень, а також деякі інші організаційно-господарські питання.

— Чи цікавилися Ви досвідом ведення казначейської справи в дореволюційній Лаврі чи, може, навіть запозичили що-небудь з досвіду попередників?

— Досвід дуже цікавий. Деякі матеріали я читав і був вражений, наприклад, тому, наскільки докладним був облік. В деталях розписувалося, скільки чого було зібрано в підсобному господарстві, скільки передано в скит, скільки прийнято паломників, скільки людей нагодували і т.д. Необхідно, звичайно, брати до уваги, що досвід дореволюційної Лаври напрацьовувався століттями, а в наш час, після відродження монастиря в 1988 р., доводилося починати з нуля. Скрупульозний облік — це все ж не основна справа для монастиря, що відроджується, а сил і часу вимагає чимало. До того ж намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел в даному питанні керується словами: «У тебе ж, коли твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить права» (Мф. 6: 3).

Потрібно визнати, що дореволюційна Лавра в економічному відношенні була набагато могутніша: в її розпорядженні знаходилися велике підсобне господарство, власні підприємства, рахунки в банках і т.д. Нам же доводиться вирішувати питання, яких в дореволюційній ситуації просто не виникало: наприклад, ми намагаємося отримати в оренду ті приміщення і корпуси, які свого часу були побудовані на кошти Лаври та перебували у власності монастиря…

— А за рахунок чого живе сучасний монастир?

— У кожній обителі свої джерела фінансування. Якщо говорити про Києво-Печерську Лавру, то більшу частину доходів все-таки складають пожертви благодійників, які допомагають обителі на прохання владики Павла. (Територія обителі велика: комунальні послуги, утримання корпусів, реставраційні та будівельні роботи, утримання братії, трапеза — все це вимагає великих витрат). Крім допомоги благодійників, слід згадати пожертвування за записки про здоров’я і за упокій. Завдяки підсобному господарству монастиря у нас є продукти харчування для братії, а їх надлишок, зокрема, обмінюється на інші продукти. Є у нас і церковні лавки, завдяки яким ми також маємо пожертвування для утримання Лаври. Це, на мій погляд, основні джерела.

— А не виникала думка, керуючись дореволюційним досвідом, створити які-небудь монастирські підприємства?

— На сьогодні Лаврі цього не осилити: немає тієї кількості братії, яка була до революції, недостатньо ресурсів. А от якщо говорити про далекі перспективні плани, я думаю, що це було б правильно: маючи власні підприємства, Лавра менше б залежала від тих чи інших факторів, від інших джерел доходів. Вважаю, що кожен монастир повинен мати своє підсобне господарство і (або) невелике підприємство, на якому могли б працювати і ченці. Праця та молитва — це два крила. Праця теж необхідна для братії. Тим більше що вироблене ченцями все-таки багатьма цінується, тому що робиться з ретельністю і якісно.

— Чи дозволяє сучасний стан господарства монастиря займатися благодійністю, опікати когось?

— У нас є безкоштовна трапезна, в якій щодня годують паломників, а також нужденних киян. При Лаврі також діє соціальний відділ, який допомагає дитячим будинкам, інтернатам і т.п. — як за рахунок збору благодійних пожертвувань, так і за рахунок продукції нашого підсобного господарства. Та й просто так в монастир постійно звертаються люди за допомогою: тому потрібні гроші на дорогу, того обікрали, тому не вистачає на ліки і т.д. У міру можливостей ми їм також допомагаємо, хоча без зловживань з боку прохачів, на жаль, не обходиться…

— Деякі люди вважають, що гроші — це зло, зневажливо ставляться до них. Що Ви думаєте про таке відношення до грошей?

— Гроші можна вживати як в добрих цілях, так і в злих. Головне тут, як ти ставишся до них — обожнюєш чи просто сприймаєш як засіб розрахунків. Сказати, що гроші — це зло, складно, адже якщо ми вживаємо їх, наприклад, для допомоги дитячим будинкам, то робимо добру справу.

— Як ставитися до матеріальних благ так, щоб вони не перешкоджали духовному благополуччю?

— Намагатися не прив’язуватися до них, стежити, щоб ставлення до них не перетворилося на пристрасть сріблолюбства, і покладатися на волю Божу. Господь дарує людині не тільки духовні, але й матеріальні блага. Якщо їх немає, причину того, чому так трапляється, можливо, слід шукати в собі. Але людина не повинна відчувати через відсутність грошей тривоги, яка також є проявом прив’язаності, пристрасті.

— Наскільки Вам вдається суміщати чернечу працю з різними «зовнішніми» турботами (необхідністю спілкуватися зі світськими людьми, вивчати економічні питання, вникати в різні господарські проблеми тощо)? Що допомагає в цьому?

— Звичайно, суміщати дуже складно. Будь-яка справа не терпить поверхневого відношення. У будь-який проект що реалізовується потрібно вникнути, необхідно переглянути довідкову літературу, розібратися в різних економічних питаннях. Дійсно, багато часу йде на те, щоб довести почату справу до кінця, вивчити те, що безпосередньо не пов’язане з монастирськими, церковними справами. Природно, це відволікає від суто чернечих обов’язків. Тому я намагаюся обмежувати за часом господарські турботи і обов’язково приділяти час молитві.

Вона й допомагає. Вважаю, що день треба починати з молитви і закінчувати нею, дякуючи Господа Бога за допомогу. Ми-то тут, в домі Божої Матері, тільки послушники. І просимо, в першу чергу, нашу Ігуменю — Пресвяту Богородицю — прохати Господа Бога, щоб Він був милостивим до нас і допоміг здійснити наші плани. Отже, в основі всього — молитва. І, звичайно ж, все у нас робиться з благословення священноначалія.

— Чи вдається під час богослужіння абстрагуватися від численних турбот, пов’язаних з послухом скарбника?

— Скажу, що це нелегко. Ворог так підстроює, що перед богослужінням, перед церковним святом одночасно виникає безліч проблем, що вимагають невідкладного рішення. Але тут необхідний правильний підхід: якщо вже ти не розібрався з якимось робочим питанням до богослужіння, то і в храмі, скільки б ти його не крутив в голові, він не вирішиться. Тому треба всі повсякденні питання, думки залишати перед порогом храму і в храм входити для молитви. Так, це нелегко, але треба просити Господа, щоб Він і в цьому допоміг досягти успіху.

Михайло Мазурін
«ЦЕРКОВНА ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА»

Сайт Києво-Печерської Лаври